“Я — грузин, але, якщо потрібно, я віддам життя за Україну”: історія журналіста Георгія Гонгадзе
Цьогоріч Георгію Гонгадзе могло б виповнитись 54 роки. Людина, яка виборювала свободу слова для українців. Людина, що віддала своє життя за справедливість. Про вольову натуру журналіста та хист до "гострого слова", що визначив його життєвий шлях - в матеріалі.
Георгій Гонгадзе народився у Тбілісі у грузинсько-українській сім'ї. До двох років маленький Гія не розмовляв, а згодом заговорив одразу чотирма мовами – українською, грузинською, польською та російською.
Вже у 1987-1989 роках Георгій служить в Афганістані, а згодом занурюється у суспільно–політичну роботу в Грузії. Гонгадзе бере участь у громадянській війні в Грузії, а також починає працювати журналістом в Абхазії та Осетії. Згодом, він дістає важке поранення.
"Ми повинні змінити нинішній стан речей. Так далі не можна, адже сьогодні я думаю не лише про себе, Бог зі мною. Я готовий був покласти на вівтар незалежності свою молодість і навіть життя." – Георгій Гонгадзе.
Після цих подій, Георгія все більше поглинає журналістська діяльність. Його програму "Монітор" починають транслювати на Львівському телебаченні. Також, журналіст починає співпрацювати з газетою "Пост-Поступ".
Переїхавши до Києва, Гія вривається на українське телебачення. Харизматичний та зухвалий, він заповнює собою увесь простір. Його важко було не помітити, адже він був суцільним генератором ідей: журналіст стає обличчям телепрограми "Вікна-Плюс", а згодом і "Вікна-Новини" на СТБ. Своєю небайдужістю та правдою Гонгадзе підкорює глядачів.
Ось так про нього згадує його друг Коба Аланія:
"Був надзвичайно цілеспрямованим, тобто міг вигадати якісь, на перший погляд, нереальні ідеї, але вони втілювалися в життя. Мав якусь таку харизму, вмів з людьми говорити так, що людина, поспілкувавшись з ним, вважала, що здобула дуже хорошого друга".
У 2000 році, ставши більш впізнаваним, Георгій засновує онлайн видання "Українська правда". У ньому часто публікуються матеріали-розслідування та статті про справжнє обличчя тодішньої влади. Наприклад, про те, що парламент намагається відгородити пресу у залі Верховної ради через скляну перегородку: "Нарешті, коли преса прийшла на свій улюблений балкон, виявилося, що тепер вони, як мавпи відгороджені скляною переборкою…", - висловлювався у своїй статті Георгій Гонгадзе.
Створюючи власне медіа, за мету Гія мав те, аби без страху висвітлювати все, що насправді відбувається в країні.
"Я ніколи не боявся труднощів у цьому житті, але буває втома. Я хотів би сказати, що я не хочу більше боятися, не хочу, щоб у цій державі думали так, як я думаю зараз." – Георгій Гонгадзе.
Георгій Гонгадзе багатьом запам'ятався саме телевізійним ток-шоу, де був запрошений тодішній президент України Леонід Кучма. Більшість присутніх журналістів ставили запитання, які не викликали обурення в очільника країни. Лише Гонгадзе наважився відверто поговорити з президентом. Він ставив запитання про внутрішню політику України та про діяльність політиків. Цей діалог Георгій підсумував єдиною фразою: "Президент Кучма живе в ілюзіях" . Тоді Леонід Кучма чудово запам'ятав цей епізод. Вольова натура та діяльність Георгія вкрай не подобалась верхівкам влади.
Влітку 2000 року за Георгієм почалось спостереження. Він офіційно звернувся з листом до Генерального прокурора України, де повідомив про переслідування. А вже 16 вересня Гія зник. У листопаді того ж року знайшли тіло Георгія з ознаками насильницької смерті. Загибель журналіста пробудило українське суспільство. Люди вийшли на акцію протесту "Україна без Кучми", де вимагали розслідування справи Гонгадзе. Слідство щодо вбивства Георгія Гонгадзе було закрито лише через 10 років після його смерті.
Вже сьогодні, звертаючись до історичного досвіду, чітко усвідомлюємо, що смерть Гії не була даремною. Адже тоді вона пробудила українців. Ми відчули, що не хочемо жити під тотальним контролем і вирішили боротись за свободу слова та справедливість. Акція "Україна без Кучми" була першим кроком, а згодом - Помаранчева революція, Революція Гідності і ось вже 9 рік Україна бореться за свою волю і незалежність.
"Смерть Гії Гонгадзе припала на наше покоління. Це наш біль. Ми про нього пам'ятали досить довго. Ми не довели цю справу до кінця. Я думаю, що тільки тому, що ми врешті решт вперлися в такий ріг спайок між силовиками та спецслужбами України і Росії, але в знаменнику яких СБУ, ФСБ, МВС, бандити й КДБ СРСР." – згадує головна редакторка газети "Дзеркало тижня" Юлія Мостова.
Авторка: Соломія Герун