Соломія Крушельницька: українка,якій аплодував світ

Не одна сцена захоплювалась її голосом. Публіка аплодувала їй стоячи. А італійські поціновувачі музики не могли відвести свій погляд. Таким особливим був голос українки – Соломії Крушельницької.

Юність Соломії

Майбутня співачка народилась у селі Білявинці,  у сім'ї греко-католицького священника Амвросія Крушельницького та Теодори Марії. Була середньою серед восьми дітей. Вже з дитинства знала багато народних пісень, які чула від односельчан.

Першим вчителем Соломії став батько. Амвросій часто влаштовував прослуховування своїм донькам. Так виник своєрідний сімейний хор. Знайома родини, Марія Михайлівна Цибульська згадувала: "Вона вечорами співала в гурті дівчат десь у садку чи на майдані. Вже тоді голос її був сильний, гарний і дуже відрізнявся від інших."

Основи музики дівчина отримала у Тернопільській класичній гімназії, в якій складала іспити екстерном. Також у Тернополі вона вперше познайомилась з театром. У місто часто приїжджав львівський театр товариства "Руська бесіда". У репертуарі були опери Семена Гулака-Артемовського та Миколи Лисенка. Крушельницька мала можливість насолоджуватись грою видатних драматичних героїв: Філомени Лопатинської, Антоніни Осиповичевої, Степана Яновича, Андрія Мужик-Стечинського, Михайла Ольшанського.

У 1891 році Соломія вступила до Львівської філармонії. Для цього батько взяв гроші у банку і вніс під заставу родинний будинок. Дівчина навчалась у класі Валерія Висоцького, який вивчив відомих польських та українських артистів - Адама Дідуру, Яніну Королевич-Вайдову, Олександра Мишугу.

Вперше Крушельницька дебютувала у театрі у 1893 році. Вона виконала партію Леонори в опері італійського композитора Гаетано Доніцетті «Фаворитка» на сцені Львівського міського театру Скарбка (нині театр імені Марії Заньковецької).

Оперна сцена

Гастролюючи у Львові, видатна італійська співачка Джемма Беллінчоні порадила Соломії їхати до Італії та продовжити своє музичне навчання. Це бажання дівчини вкотре допоміг втілити батько, підтримавши її фінансово.

Соломія навчається у Фаусти Креспі, яка вважає її однією з найздібніших своїх учениць. Навчання давалось легко. Молода та амбітна українка підкорювала своєю завзятістю оточуючих. Крушельницька по шість годин щодня займалась музикою. Така відданість улюбленій справі приносить результати: через рік після вступу вона з успіхом виступає на сценах різних оперних театрів.

У другій половині 1890-х років починає тріумфально виступати на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі. Зокрема родина російського імператора Миколи ІІ звернулася із проханням до Крушельницької дати концерт у царському палаці. Співачка погодилася. Протягом вечора вона співала опери різними мовами, а під кінець виконала арії українською. Царю Миколі ІІ так сподобалися пісні, що він запитав Соломію Крушельницьку, якою це мовою вона співала і про що в них розповідається. На запитання вона відповіла французькою. Оповівши зміст пісень, вона наголосила, що це пісні її рідною мовою – українською.

Особливу славу Соломія здобуває на варшавських та краківських сценах, куди її запрошували декілька сезонів поспіль. Сестра Соломії Охримович згадувала: «Успіх був надзвичайний. Публіка шаленіла від захоплення. Натовп чекав її виходу з театру. Найсміливіші розпрягли коней і тягли карету самі. Інші несли Соломію на руках...».

Навесні 1902 року Соломія Крушельницька підкорила вибагливу паризьку публіку, виступивши на сцені театру Grand Opera в опері Ріхарда Ваґнера "Лоенґрін".

У 1928 році на запрошення "Союзу українок" Cоломія відвідала Нью-Йорк. Вона стала першою українською оперною співачкою, яка відвідала гастрольним туром США та Канаду.

У 1929 році у Римі відбувся останній концерт співачки. Опісля цього Соломія покидає оперну сцену. Загалом за свою професійну діяльність артистка виконала понад 60 ролей і багато з них були тріумфальні.

Життя поза музикою

Окрім музики, артистка захоплювалась подорожами, фотографіями. Також кожного ранку займалась гімнастикою та полюбляла грати у теніс. Вміла смачно готувати. А також вона водила автомобілем. Дехто вважає, що Соломія була власницею Ford, а є думка, що Benz чи Fiat.

1910 року Крушельницька виходить заміж за італійського адвоката Чезаре Річчоні. Весілля вирішили організувати в Буенос-Айресі, під час гастролей співачки в Аргентині. Цю країну Соломія називала своєю "третьою Батьківщиною", після України та Італії.

Повернення на Батьківщину

У 1939 році Соломія відвідала Галичину, але через початок Другої світової війни не змогла повернутись назад до Італії. Радянська влада націоналізувала будинок співачки та залишила їй одну квартиру, де вона проживала з молодшою сестрою Анною. Влада забрала у неї майно, але не змогла забрати гідність. Попри все, Соломія займалась улюбленою справою, давала приватні уроки.

У Львові артистка займалась викладацькою діяльністю. Працювала у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Соломії дуже подобалось навчати студентів і в це вона вкладала душу. Теоретичні основи постановки голосу викладала досить коротко, більше уваги приділяла практичному втіленню свого методу співу. Найкращим засобом навчання вважала спів педагога й тому дуже часто сідала за фортепіано й під власний акомпанемент виконувала різноманітні твори.

Востаннє Соломія Крушельницька вийшла на сцену у 1949 році, коли її було 77 років. Вже тоді співачка хворіла раком горла. До кінця своїх днів Соломія захоплювалась улюбленою справою. Її життєвим девізом було украшати та уприємнювати людям життя своїм мистецтвом. Артистка померла у 1952 році. Поховали її на Личаківському цвинтарі.

Попри те, що Соломію Крушельницьку в Італії та Польщі називали своєю та вважали національною гордістю, вона завжди наголошувала на тому, що вона українка. Кожен її концерт завершувався українськими композиціями. "Національність мою знають усі, я її не змінювала й ніколи не зміню, попри те що підлизування й ставання під прапори сильніших іноді приносять вигоду", — казала Соломія Крушельницька. Хоч графік в оперної співачки був шалений, але вона щороку приїжджала з концертами в рідний Тернопіль, Львів, Бережани, Чернівці чи Збараж. А на власні гастролі брала із собою як талісман збірку "Кобзаря" Тараса Шевченка.

Її концерти відвідував Іван Франко. А Василь Стефаник, навчаючись у Кракові, згадував: "…Я тепер у свіжім світі — за кулісами. Співає в тутешній опері Крушельницька, наша землячка … має прегарні голосниці в горлі і розумне лице». Завдяки Соломії Крушельницькій про український голос, культуру та мистецтво дізнався увесь світ.

Авторка: Соломія Герун