«Розум і серце нашого народу. Боротьба, мука і передчуття щастя України»: роль імені великого Каменяра для сучасної України

Український поет, прозаїк, літературний критик, громадський діяч, політик, фольклорист, драматург та публіцист – це все про Івана Яковича Франка. Він був та залишається визначною особистістю в історії української культури, його прізвище відоме у всьому світі, а слова перекладені багатьма мовами. Як казав Маким Рильський: «Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості. …Франко живе в народній пам'яті як великий Каменяр…»

Сьогодні ми зустрічаємо вулиці, названі на честь Івана Франка, дивимося вистави у театрі, який названий його іменем, а, можливо, дехто із вас навчається в університеті, який гордо носить ім'я Івана Яковича. Усе нагадує про цю постать нашої історії, транслюючи по ТБ різні документальні ролики та друкуючи у журналах статті про Каменяра. Але чи заглиблювалися ви більше у його життя, шукаючи нові цікаві факти про його шлях? Якщо ні, то в цьому матеріалі зібрані цікаві факти, які краще познайомлять вас із Франком.

Про здібності

Іван Франко змалку виявляв неабияку допитливість, тому батьки намагалися влаштувати сина у найкращу школу. Письменник мав надзвичайну пам'ять та талант до слова, саме це йому і допомогло у майбутньому стати майстром своєї справи. На уроках, які були йому нецікаві, малий Франко читав Шекспіра в німецькому перекладі, сам перекладав Гомера, Софокла, Герація та «Слово о полку Ігореві». Його сучасники казали, що він був «академією в одній особі», а це і не дивно, адже Франко знав 19 мов, а його бібліотека налічувала понад 500 томів книг.

Любов до пера, народжена змалку, привела Франка до значного успіху, адже він був першим українським письменником, який почав заробляти на життя словом. Іван Якович писав завжди і усюди, цікаво що кожні 2 дні світ бачив новий вірш або твір. Зі слів автора, він намагався просвітити націю та зробити її більш свідомою, адже в той час слово було одним із найбільших способів комунікації та впливу.

Про свого батька син Тарас пише: «Франко був дуже точною, старанною людиною. Коли вже щось обіцяв, то виконував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати час на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У вільний же час був ласкавим порадником, привітним господарем»

Іван Франко мав близько 100 псевдонімів, тому багато його творів підписані як Мирон, Руслан, Невідомий, Один з русинів міста Львова та інші.

Про синів та онука

Іван Франко був багатодітним батьком, маючи 3 синів та одну доньку. Із дитинства батько привчав своїх дітей до активного способу життя, аргументуючи це тим, що «у здоровому тілі – здоровий рух». Сам Франко також до літнього віку вправлявся гантелями та мав достатньо фізичного навантаження. Тому не дивно, що його сини були палкими прихильниками фізичної культури.

Тарас, Петро та Андрій були членами українського товариства «Сокіл», яке орієнтувалося на фізичному вихованні. Проте найстарший син Андрій несподівано помер у віці 26 років, не закінчивши своє навчання, до кінця якого залишалося лише 2 місяці. Натомість Петро став одним із засновників «Пласту», а згодом – сотником Легіону УСС. Він захоплювався багатьма видами спорту та написав не одну працю, які дали поштовх для розвитку фізичної культури на землях України. Наприклад: «На лещетах довкола Львова» (1910), «Лещетний спорт у Львові» (1911), «Хідлї» (1911), «Кид каменем і кулею» (1911), «Примінна руханка» (1911), «Списа до мету» (1911).

Дещо пізніше до брата приєднався і син Тарас, який викладав філологію в університеті, але теж мав неабиякі спортивні навички, що допомогло йому у побудові своєї кар'єри. Він також написав не одну працю (найвідомішою була праця «Історія і теорія руханки») та передав свої знання не одному поколінню. Вважається, що Петро та Тарас стали визначними діячами української національної фізичної культури першої половини XX ст. У 1941 році Петро був застрелений радянськими людьми, бо його визначили як «неблагонадійного», а Тарас переїхав до Києва, закінчивши свою діяльність у цій сфері.

Цікаво, що завдяки онуку Івана Франка Україна отримала станцію «Академіка Вернадського» в Антарктиці. Роланд Франко (син Тараса Франка) був визначним дипломатом та радником від України у посольстві Великої Британії, де і завдяки його клопотанням Україні передали цю станцію. Загалом Роланд зробив багато для того, щоб прізвище Франка жило довго та його всі пам'ятали.

Творчий доробок

Франко був автором близько 6000 творів, понад 3000 публіцистичних статей, збірки поем та близько 110 творів прози. Це все він встиг написати за 40 років свого літературного шляху, навіть в останні дні свого життя письменник творив. Він номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. У 1916 р. референт Королівської академії наук мав зробити доповідь Нобелівському комітету про вагомість вкладу українця в літературу. Однак Франко помер за декілька місяців до можливого тріумфу, тому премію вручають посмертно.

Варто згадати найвідоміші його твори.

«Захар Беркут» - історичний роман, який розповідає про війну між двома групами карпатських гірників. Роман став одним з найвідоміших творів Франка та одним з найвідоміших українських історичних романів.

«Лис Микита» - п'єса про ворожість між двома родинами та нерозумне насилля. Ця п'єса також стала дуже популярною в українській літературі та стала важливим твором в контексті розвитку української драматургії.

«Перехресні стежки» - роман, який розповідає про людей, які борються за свої права та свободу в умовах соціальних та політичних конфліктів. Цей роман став одним з найважливіших творів Франка, оскільки він звернув увагу на проблеми соціальної несправедливості та важливість боротьби за свободу.

«Іван Вишенський» - історична п'єса про життя та боротьбу козацького гетьмана Івана Вишенського. Ця п'єса стала важливим внеском Франка в розвиток української драматургії та культури.

«Мойсей» - драма про життя пророка Мойсея та його боротьбу за свободу свого народу. Цей твір став одним з найважливіших його робіт.

Політика в житті Франка

Франко був першим українським політиком. Так, саме він став співзасновником  української політичної партії – Русько-Української радикальної партії (1890) і її перший голова (до 1898-го).

Це була перша партія європейського зразка, яка мала свою програму. Головною її метою  було пробудження української свідомості, щоб перетворити народ на рушійну силу.

Підсумки

Іван Франко – людина, яка зробила надзвичайно багато для долі нашої держави. Він виховав прекрасних дітей, написав безліч праць та творів, мав досконалі політичні погляди.

Василь Стефаник колись сказав: «…Франко — наш найкращий провідник, наш учитель, ясне сонце на українському небі…»

За своє життя він зробив багато справ, а вже після смерті митця, його сини та онуки продовжили гордо нести прізвище «Франко».

Більше дізнатися про творчість та життя Франка можна, відвідавши дім письменника, де вирувало його життя, а стіни бачили та чули всі нові слова, які він поклав у свої праці. Також можна відвідати музей віртуально (https://dimfranka.lviv.ua/3d-tur).

Авторка: Іванна Колодич