"Ніби козаки й татари завжди були ворогами": Яким Крим є насправді?

19 лютого 1954 року вийшов указ про приєднання півострова Крим до УРСР, але і надалі росіяни привласнюють його собі, викривлюючи історію й додумуючи міфи.

До 70 річниці приєднання півострова до України, розповідаємо про те, що ми називаємо "фальсифікацією історичних фактів".

«Крим - це росія»

Російська пропаганда в усі рупори голосить: "Крим – це росія", а його історія і культура ніби виключно пов'язана лише з росією. Насправді ж хронологія становлення Криму багата і різноманітна, до того ж є частиною історії європейського континенту. Різні етнічні групи стали частиною Кримської історії, серед яких: скіфи, кіммерійці, римляни, греки, готи, сармати та інші. У другій половині 7-го століття до н.е. у Криму почали з'являтися грецькі поселення, а від 13 століття – тут знайшли місце колонії генуезьких та венеціанських купців.

Від 11 століття починає з'являтися етногенез кримськотатарського народу, а в 15 – утворюється нова могутня держава Кримське ханство. Однак у 1783 році московська імперія ліквідовує Кримське ханство, яке проіснувало понад 300 років. В цей же період московщина прагне викорінити Запорізьку Січ. Відтоді бере початок зросійщення півострова, спроба його асимілювати і знищити ідентичність. У кримських татар відбирали землі, утискали їхню культуру і релігію. Протягом 1805-1914 років кількість мечетей на півострові зменшилась більше ніж удвічі. Так, з 1556 мечетей залишилося 729.

У 1917 році більшовики розформували перший представницький орган киримли Курултай і розстріляли його лідера Номан Челебіджіхан. З 17 квітня 1938 року, під час репресії 30-х років у СРСР, була розстріляна кримська інтелігенція. Після звільнення півострова, у другій світовій війні від нацистської окупації 1944 року, радянська влада звинуватила кримських татар у співпраці з німцями, а понад 183 тисячі депортувала до Центральної Азії. Також із Криму було вигнано більш як 40 тисяч болгар, вірмен, греків, ромів і турків. Лише з 1987 року почалося повернення кримських татар на батьківщину. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року, визнано депортацію кримських татар з Криму геноцидом кримськотатарського народу.

«Козаки та татари завжди були ворогами»

Ще однією інформаційною маніпуляцією росіян є міф про те, що козаки й татари вели постійну боротьбу, завжди були ворогами та ніколи друзями. Однак українські козаки не лише воювали з кримськими татарами, а й укладали з ними союзи, тому не можна стверджувати про існування сталої ворожнечі. У Криму добре розуміли українську мову, про що свідчать запозичення тюркських слів в українській мові та навпаки. Наприклад, слово "козак" має тюркське походження. 1521 року було підписано першу угоду між козаками й кримськими татарами, тоді черкаський і канівський староста на чолі з козаками разом з кримським ханом Мехмедом Ґераєм здійснили похід на Москву та Казань, спустошивши значну територію московії.

1628 року, коли кримський хан був оточений ворогами у фортеці Чуфут-Кале, то козацьке військо на чолі з Михайлом Дорошенком вирушили йому на допомогу. Тоді, в битві на річці Альма, гетьман здолав ворога кримського хана. Кримські татари відіграли важливу роль у Національно-визвольній війні, особливо своєю кіннотою допомогли у боротьбі. Козаки та кримські татари завжди контактували, вони мали як політичні, економічні, так і культурні відносини, відповідно до яких створювали союзи, підписували угоди тощо. Різниця у вірі не була перешкодою, а російське поневолення зблизило два народи до спільної боротьби.

«Крим Україні подарував Хрущов»

Коли мова заходить про Крим, то серед представників "російської пропагандистської машини" звучать тези: «Україна ніколи не належала до Криму», «п'яний Хрущов подарував Крим Україні до трьохсотріччя возз'єднання з Росією», «кримчан не спитали, а передали, як мішок картоплі, і треба було повернути Крим після розпаду Радянського Союзу». Однак передача Криму розглядається на республіканському рівні. Рада Міністрів РРФСР, ознайомилась і вивчила пропозиції, аргументи та звернення місцевих органів, підтримала їх і висловилась за «доцільність передачі Кримської області до складу Української PCP». Після цього питання передали до Президії Верховної Ради РРФСР. Президія відповідно до чинного законодавства розглянула пропозицію і прийняла постанову.

«Президія Верховної Ради РРФСР за участю представників виконкомів Кримської обласної й Севастопольської міської рад депутатів трудящих розглянула пропозицію Ради Міністрів РРФСР про передачу Кримської області до складу Української PCP. 

Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю й Українською PCP, а також беручи до уваги згоду Президії Верховної Ради Української Республіки, Президія Верховної Ради РРФСР вважає за доцільне передати Кримську область до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки»

Тоді 13 лютого 1954 року Президія Верховної Ради УРСР приймає постанову «Про подання Президії Верховної Ради РРФСР з питання передачі Кримської області до складу Української РСР.» Цю постанову також було направлено до Президії Верховної Ради СРСР. Відповідно до Конституції СРСР, 19 лютого 1954 року відбулося засідання Президії Верховної Ради СРСР. Після виступів було одноголосно затверджено Указ про передачу Кримської області зі складу РСФСР в склад УРСР від 19 лютого 1954 року. Остаточною крапкою передачі Криму Україні став закон, ухвалений Верховною Радою СРСР 26 квітня 1954 року. Отже, передача Криму не порушила ніякого закону, все це відбулося на законодавчому рівні. Особливо цинічним є те, що до цієї історії росіяни оперувалися вище згаданими фразами, коли окуповували Крим у 2014 році, видаючи спотворені факти за правду.

Історія Криму й України нероздільно пов'язана: шляхи боротьби за свою свободу і державність у нас спільні. Однак після анексії Криму у 2014 році, росія використовує ці наративи, руйнує величну історію півострова, його культуру і приналежність до України. Намагаючись переписати історію, забороняючи національні свята як, наприклад, день кримськотатарського прапора... Всі ці прояви не є новою тактикою асиміляції, адже ворог здійснює цю політику протягом багатьох століть. Натомість наша місія єдина – відстояти власні території, культуру та історію.

Авторка: Яна Горак