“Ми з вами ОДНА КРОВ – українська, бойова, об’єднана, непереможна”: донорство як важлива зброя у сучасних реаліях

Донорство крові - це можливість подарувати свою кров незнайомій людині, яка потребує допомоги. Після 24-го лютого, донорство стало ще однією лінією оборони України, що допомагає зберегти життя військовим та врятувати цивільних з різними пораненнями та мінно -вибуховими травмами. Бути донором - означає займати соціально важливу позицію.

Щосекунди хтось у світі потребує крові. Зокрема, переливання потрібне людям, які пережили трансплантацію, хірургічне втручання з ускладненими наслідками, онкохворим, жінкам після важких пологів, військовим тощо. Для того, щоб донорська кров була доступна завжди і скрізь, де вона необхідна, її має регулярно, добровільно і безоплатно здавати достатня кількість здорових людей.   

Донором може бути будь - який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених  МОЗ України. Кожна здорова людина без шкоди для здоров'я до 4-х разів на рік може здати по 400-450 мл крові.

Дізнатися про необхідність крові у вашому місті, можна за допомогою низки волонтерських організацій, які публікують графіки роботи відділень по всій Україні в своїх соціальних мережах або на офіційних сайтах. Важливо також встановлювати зв'язок з волонтерами, які допоможуть дізнатися додаткову інформацію, щоб ви могли безпечно підготуватися до кровоздачі.

Так, харківська донорська волонтерська організація "Одна Кров" займається поширенням донорства крові, знаходить, координує та підтримує донорів з питань здоров'я і графіків роботи пунктів здачі крові.

Для того, щоб краще розібратися з особливостями розвитку донорського руху, авторка поспілкувалась з керівниками організації.

Про свідоме донорство, його важливість та виклики у сучасних реаліях, а також алгоритм, якого необіхідно дотримуватися, щоб довіритись донорським організаціям, поговоримо далі в інтерв'ю. 

• Після 24-го лютого потреба в донорській крові значно зросла. Чи збільшилась кількість тих, хто готовий стати донором? Чи навпаки у зв'язку з великим потоком евакуації та еміграції, виник дефіцит донорів?

Тут ми зустрілися з парадоксом. З одного боку дійсно до донорства крові стали долучатися різні верстви населення (на початку війни були величезні черги біля Харківського обласного центру служби крові (ХОЦСК)). Далі, коли ентузіазм людей трішки притих, наша команда зрозуміла, що треба підвищувати обізнаність суспільства в донорстві крові, бо цифри не збігаються: Харків - місто-мільйонник, а здає кров навіть не ¼. 

Фактор переїзду багатьох постійних донорів до інших населених пунктів нас не злякав, бо ми допомагаємо однокровцям здавати кров там, де вони тимчасово опинилися. Тому в нас акцент більше стоїть на залученні тих людей, хто і гадки не мав, як важливо і корисно донатувати кров.

• Для якої категорії людей потреба в крові сьогодні найгостріша?

Військові. Дуже багато поранених та у важкому стані хлопців та дівчат. Але не можна знецінювати та забувати, що багатьом мирним жителям потрібне переливання через операційні втручання, онкологічні захворювання, наслідки волонтерства. Багато людей з початку війни хотіли здавати саме для ЗСУ, і за цим було дуже втішно спостерігати.

• Чому донорство крові не зазнає очікуваної популярності? Які основні проблеми та виклики в сфері донорства у період війни?

1. Інтереси людей у соціальних мережах. Ми всі підписуємося на тих, хто нам цікавий. Донорство не завжди має естетичний вигляд (є люди, що бояться крові, а без фото з донацій сторінку важко сприймати як дійсно профіль донорської організації). Багато людей не люблять читати, хтось немає на це часу, бо волонтерить, воює, працює. Повинна переоцінка контенту, що люди споживають.
2. Страх. Люди можуть боятися їхати містом через постійні бойові дії, можуть просто боятися процедури.
3. Незрозумілість. Можливо значущість донорства крові незрозуміла для суспільства.
4. Антипублічність. Мало хто, наприклад з відомих людей чи брендів говорить про донорство. ЗМІ часто просто не репостять нашу інформацію - для цього напевно треба зв'язуватися листом та пояснювати чому важливо казати про це.
5. Канали комунікації. Хтось користується одними соц.мережами, а хтось взагалі тільки читає газети та дивиться телебачення, зовнішню рекламу. Тут ЦА набагато більша, ніж можна уявити, тому для просування цього напряму треба великий штат людей (а нас дуже мало).
6. Відсутність фінансування. Щоб привернути увагу потенційних донорів, треба постійно «кричати» про крутість донорства: брендованими атрибутами, плакатами, рекламою, періодичними випусками у ЗМІ. Також заохочення людей смаколиками, знижками у класних закладах, цікавими інвентаризації та іншими видами залучення потребує фінансової підтримки. Але ми шукаємо шляхи розв'язання цих питань, шукаємо партнерів для співпраці.
7. Небажання людей бути активними. Ми часто просимо щось поширити (терміновий пошук донорів, іншу важливу інформацію), але є одиниці, що без питань та самостійно це роблять. Решта може не знає силу репостів. Але ми вдячні за всю підтримку, що маємо та отримаємо далі. 

• Бути донором - це моральний обов'язок чи радше покликання душі?

Між двома варіантами обираємо два. Багато наших донорів (ми називаємо їх однокровцями) вважають, що це їхнє покликання: вони окрилені цією справою настільки, що ніколи не пропускають донацію (можна здавати кров через 60 днів після попередньої донації).

З іншої сторони однокровці закликають своїх знайомих та друзів долучатися до донорського руху, бо особливо у воєнних реаліях ми маємо діяти за мораллю, за нашими внутрішніми путівниками. Це борг кожного, хто це свідомо обирає. У цій ситуації слово борг - не є чимось поганим, навпаки: люди відчувають причетність до чогось глобального, важливого, цінного. Це наповнює, хоча власне їх наповнення на 450 мл зменшується😅

• Один з головних бар'єрів на шляху до донорства - страх. З чого починати?

Щоб довіритися донорським організаціям та закладам збору крові, людині треба просто діяти за таким алгоритмом (на нашому прикладі):

1. Написати нам та поставити всі питання, що цікавлять. Ми своєю чергою консультуємо в різних за складністю питаннях (надаємо матеріали з рекомендаціями та протипоказаннями до здачі).
2. Не соромитися дізнаватися відповіді на ті питання, що можуть здаватися дурними. Бо здоров'я важливіше за все, а якщо щось проігнорувати, то можна нашкодити не тільки собі, а й людині, до якої попаде ваша кров.
3. Проаналізувати свій стан здоров'я та звірити з надісланою інформацією. Якщо все гаразд, то майбутній донор обирає влучну для нього дату, час та місце здачі, харчується згідно з нашими порадами та їде здавати кров.
4. Пройти всі необхідні процедури перед донацією. Перед тим, як допустити вас до збору донорської крові, лікарі проводять обстеження вашої крові з пальця та діагностують загальний фізичний стан: захворювання, тиск, реакції організму тощо. Тільки після дозволу медичних фахівців людина може йти до кімнати, де відбуваються дива.
5. Якщо вам моторошно здавати кров, то в нас є відео, у якому надані можливі способи боротьби зі страхом. Але це не страшно, якщо психологічно налаштувати себе на позитивний досвід.  

• Чому цінне саме добровільне безоплатне донорство?

1. Це допоможе тим, хто немає змоги купити велику кількість крові.
2. Це формує в людях безкорисливість та емпатію до інших.
3. Це волонтерство, а значить це на користь суспільства. Здорове мислення українського соціуму - запорука гідного сьогодення!
4. Це показує духовний рівень людини, її цінності та принципи. Хоче вона заробити на чиємусь горі чи дійсно готова надати допомогу, бо переживає, бо хоче врятувати життя.

• Як ви себе самоідентифікуєте? Чи є у вас власний сформований «заповіт» донора, який ви проповідуєте?

Ми ідентифікуємо себе як молодіжну незалежну волонтерську організацію, на першому місці якої - турбота про донорів крові та про тих, хто потребує нашої допомоги.

Наша місія:

1. розвивати цей соціальний напрямок, щоб кожна людина, що потребує допомоги (часто термінової), її отримувала;
2. формувати свідому, чуйну та небайдужу позицію людей у суспільстві щодо соціально важливих питань та їхнього рішення;
3. створити родину однодумців та разом бути активними учасниками відбудови та вдосконалення найкращої для життя країни.
4. просвітлювати людей у темі донорства, його важливості та особливостях.

Наша сторінка - це Біблія наших цінностей та принципів. На ній до речі є "Заповіт донора" - свідомі дії однокровців, яких вони дотримуються, щоб донація та підготовка до неї була якісною.  

• Чи маєте історію, яка вразила і зворушила найбільше за час діяльності організації ?

Мало хто з донорів розповідає свої історії (але ми робимо все, щоб дізнаватися їх краще). Нещодавно наші колеги з обласного центру служби крові Харкова опублікували відео, де жінка розповідає, як втратила чоловіка на війні. Він помер від поранення та втрати крові, тому тепер вона стала донором, щоб запобігти смертям інших військових.

• Як команда «Одна Кров» планує продовжувати культивувати свідоме донорство?

Ми прагнемо використовувати кожну можливість розповісти про важливість донорства, його особливості та його правила. Цього можна досягти через різні канали комунікації: співпраця з медіа, бізнесом та ГО; створенням корисних та цікавих матеріалів та їхнє розповсюдження в маси; проведення заходів серед молоді.

Ми впевнені: завдяки людяним цінностям можна досягти будь-чого! А для нас «будь-що» - це показати, що здорове та свідоме суспільство будується саме на взаємодопомозі, увазі один до одного, підтримці. Тож усі результати діяльності нашої команди - заслуга не тільки наша, а й наших однокровців, що мають ідентичні цінності.

• Чому донорство є особливо важливою зброєю у сучасних реаліях?

Тому, що ця зброя, на відміну від ворожої, не ранить, а зцілює, рятує, поєднує. Твоя кров не проливається, а переливається для добробуту твого народу. Донорство демонструє нам, як можна маючи лише природний ресурс та бажання бути супергероєм буденності.

Ми з вами ОДНА КРОВ - українська, бойова, об'єднана, непереможна. Ми велика родина, сини та доньки якої страждають. І це місія кожного з нас відчути себе відповідальними батьками - здати кров, щоб діти застали життя після війни за нашу незалежність! 

Авторка: Валерія Цуба