Література, як провідник до перемоги: розмова про те, як улюблене хобі наближає нас до миру
Книжки завжди об'єднують у буремні часи навколо правильних ідей; вони промінь світла, який лікує рани; вони - революція, яку жваво підхоплює молодь; у випадку Валерії - вони те, що допомагає боротися зі злом, яке хоче поглинути те, що йому не належить. Сьогодні поговорили з нею трохи про її благодійний проєкт і як завдяки йому вона та її команда підтримують армію.
- Розповіси, будь ласка, як почався твій проєкт, яка його мета?
Це почалося минулого року, 25 квітня, я чітко запам'ятала цю дату. На початку повномасштабного вторгнення я виїхала в інше місто в Україні і почала думати, як можу допомогти ЗСУ, не маючи великих коштів, щоб донатити. І я згадала свою подругу Юлю, яка минулого року продавала свої книжки і передавала вилучені кошти на притулок. От таким чином я вирішила зробити зі своїми книжками. У мене була значна кількість саме з моєї бібліотеки. Я теж вирішила організувати збір. Просто фотографувала книжки та викладала сторіси, навіть без постів. І на той момент я віддавала 50 відсотків на допомогу тваринкам і 50 на ЗСУ. Тоді планів перетворити це на щось масштабне – не було, просто разово зібрали і все.
Потім відбувалися різні збори, до яких я долучалася зі своїми книжками, а згодом інші люди почали пропонувати власні книжки, робили фотографії та надсилали. На той момент не було окремого місця, де я це публікувала. А потім, влітку, в подруги виникла потреба зібрати гроші на керамічні плити для її друга. Ми знову вирішили запустити ініціативу з книжками, але цього разу підійшли більш відповідально до цього. Щодня писали пости, оновлювали асортимент, люди почали надсилати книжки в більшому обсязі, деякі писали з пропозиціями як можна полегшити роботу. В певний момент каруселі Інстаграму нам стало мало, тоді ми і вирішили створити Телеграм канал, де заливали всі книжки, а для збору книжок організували два хаби: в Київській та Львівській областях.
Першопочатково ми долучалися до перевірених зборів наших знайомих, передавали невеликі суми, проте доєднувалися до різноманітних зборів. Трішки згодом вирішили сильно не розфокусовуватися, а закривати власні збори. Наш великий збір був на пікап в Мар'їнку, ми зібрали там 109 200 грн. У вересні почалася наша співпраця з благодійним фондом "Антитіла". Наша команда взялася закривати збори на тепловізори, тому що це найчастіший запит, також були збори на дрони та укомплектування до них. В мене є окрема сторінка, де я звітую по зборах, а є інша, моя, де я показую більше про нашу діяльність.
Що ти відчуваєш з приводу того, що цей проєкт набув таких масштабів?
По-перше я дуже рада, що є можливість допомагати таким чином. Книжки є майже у кожного, здебільшого люди з радістю погоджуються поділитися чимось зі своєї домашньої бібліотеки. Окрім цього, повномасштабна війна триває вже більше року, не у всіх є можливість донатити так, як вони це робили на початку. А тут є крута можливість збагачувати людей знаннями, поширювати в такий легкий спосіб українську та зарубіжну літературу та ще й допомагати ЗСУ.
А які книжки зараз користуються найбільшим попитом, що зараз хочуть читати люди?
Дві категорії – це художні та саморозвиток. Психологія, бізнес – це ті теми, на які ми не встигаємо виставити пост, а книгу вже хочуть купити декілька людей. Я навіть почала вести окремий список побажань, куди записую тих, хто не встиг придбати певну книжку. Книжки часто повторюються, тому я можу написати людині, яка не встигла відповісти на публікацію минулого разу з приємною новиною, що ця книжка знову в наявності. Людям дуже приємно, що я пам'ятаю. Навіть маловідомі автори користуються попитом, інколи я отримую книгу і не впевнена, що вона продасться, а виявляється, що хтось її давно вже шукав. Для кожного товару знаходиться свій поціновувач.
Чому ти з самого початку обрала книжки і що для тебе значить література в повсякденному житті?
Я в певний період часу була дещо залежна від читання, читала багато, могла по дві книжки паралельно. Здебільшого, це були книги з психології та саморозвитку, але для різноманітності я додавала і художню літературу. У мене любов до книжок не з дитинства, це почалося десь в період старшої школи, коли ти вже усвідомлюєш, що тебе не просто вчителі змушують, але й тобі самій цікаво прочитати ті ж самі твори, які є в програмі. І ось так ця історія потягнулася. Але коли почалася повномасштабна війна, мені стало важко читати. Зараз бачу книжки і відкладаю собі на майбутнє, але фізично не маю часу читати або дуже сильно розсіюється увага і в процесі читання думаєш про своє. Наразі, в мене для читання має бути особливий день. Тому на даному етапі книжки для мене важливі тим, що за допомогою них я можу допомагати армії. Окрім цього книжки подарували мені нові знайомства. Люди, які спочатку просто допомагали, згодом перетворилися на друзів.
Якою досягнутою метою в рамках проєкту ти пишаєшся найбільше?
Найбільше пишаюся тим, що ми вже закрили 10 власних зборів, продали книжок на суму понад 850 тисяч гривень і рухаємося до мільйону. Я пишаюсь тим, що ми щодня збираємо певну суму, велику, маленьку. Я звикла й до певних коливань. Тут як в бізнесі, то більше купують, то менше. Це пригнічує стан, але й дає розуміння, що потрібно щось змінювати, рухатися вперед, докладати більше зусиль. Хоча з початку в мене взагалі не було думок, що цей проєкт надовго, але він мені до душі…
Ти згадала про трансформації які повинні виникати, якщо ти хочеш бачити прогрес. Тож яким ти бачиш проєкт у найближчий період, які є плани на післявоєнний час?
На післявоєнний час в нас поки що планів немає. В даний момент ми хочемо виходити з онлайну в офлайн потроху. В суботу нас запросили на книжковий ярмарок у Києві, окрім нас там будуть інші представники книжкового світу, але саме як волонтерська організація ми там будемо одні [прим. на момент публікації інтерв'ю книжковий ярмарок вже відбувся]. Тому я теж пишаюся тим, що ми можемо існувати не лише в соціальних мережах, але й заявляти про себе подібним чином, залучати ще більше людей, які будуть як купувати, так і віддавати книжки. Наразі головний план – мати ще й соціальну форму існування.
Що тобі подобається в твоїй справі найбільше, а що є найбільш складним та виснажливим?
Як я вже казала, мені подобається те, що це дає мені багато нових знайомств, в тому числі з відомими людьми, ща ким я раніше просто стежила в Інстаграм, або дивилася на Ютубі. Важко дається працювати в різних напрямках одночасно, адже команда невелика і доводиться багато брати на себе.
Можеш розповісти якусь наймилішу історію яка трапилася за час існування проєкту?
Дуже мило, коли військові купують в нас книжки для себе. Навіть нещодавно військовий з Бахмуту нам писав і замовляв собі книжки на передову. Тішить, коли люди купують книжки і пишуть потім відгуки про те, що цю книгу вони давно шукали або вона їм дуже була потрібна саме в цей переломний момент життя. І от наразі згадуються такі, здавалося б, дрібнички, які насправді дуже важливі. Було таке, що дівчина, власниця книжкового магазину, передала нам цілий багажник книжок і це теж було неймовірно. Було дуже приємно, коли люди, якими я надихаюся, за якими слідкую, погоджувалися підписувати книжки. Ти не сподіваєшся, що вони тобі дадуть відповідь, а вони відписують, до того ж ще дуже приємні в спілкуванні. Один з найпотужніших розіграшів був, коли ми зібрали понад 11 000. Розігрувалася книжка, підписана Пташкою з Азовсталі.
Ці всі маленькі історії такі приголомшливі. Щоб трохи резюмувати, скажи, будь ласка, що робити людям, які хочуть якимось чином допомогти твоєму проєкту або стати частиною комманди. Куди їм писати, що вони можуть зробити.
Якщо є люди, які хочуть допомогти з креативною частиною, мають класні ідеї як поширити інформацію про наш проєкт, то можуть писати мені в Інстаграм (@morochenko_valeriia20) або Телеграм (@Valerka_15), я залюбки розповім усі деталі та відповім на питання, що цікавлять. Ну і найбільше ми потребуємо звичайно книжок. Приймаємо все, крім росмовних, російських та радянських авторів. Навіть іноземними мовами, бо я вірю, що кожна книжка знайде свою людину.
Авторка: Саша Галічєва