Історія стосунків українських письменників з Нобелівською премією літератури

Нобелівська премія - найголовніша наукова подія року, що є важливою та іноді визначальною нагородою в кар'єрі. Нобель - показник прогресу, зробленого людством у сфері хімії, фізики, економіки та медицини. Віддана повага героям, якщо це Нобелівська премія миру, а також орієнтир на світові тенденції в письменництві, підкреслення ключових тем, які бентежать людство, якщо казати про літературний Нобель. 

Про видатних українських номінантів, а також те, чому при такій великій кількості талановитих майстрів слова, українці досі не поповнили лави переможців, поговоримо в матеріалі.

Іван Франко

Канонічний митець в українській літературі. Він, разом з Шевченко, вже протягом декількох віків підтримує наш бойовий дух своїми невмирущими словами:

Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод

Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,

Бо вам призначено скалу сесю розбить.

Приклад трудоголізму (людина залишила після себе 50 томів праці, а це безліч художніх текстів і переклади з іноземних мов), вправний політичний діяч, співзасновник Русько - Української Радикальної Партії. Іван підтримував феміністичний рух в Україні, не зламався після трьох арештів і до скону віку проповідував свою ідею - «Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів...».

Впевнена, що саме за небувалу силу духу його товариш, віденський науковець Йозеф Застирець, висунув кандидатуру митця на здобуття Нобелівської премії в 1916 році. На жаль, Іван Якович помер раніше, бо життя в нестатках та хронічні захворювання все-таки доконали його. 

Іван Багряний

Письменник з 1945 року перебував в еміграції, де нарешті мав свободу творчості, та до переїзду в Німеччину був співзасновником Української Головної Визвольної Ради, де займався написанням програмних документів. Був заарештований за так звану «контрреволюційну агітацію», а насправді, він за допомогою поширення своїх літературних творів боровся з режимом, який панував в СРСР. Починав з того, що працював ілюстратором, був членом об'єднання МАРС (Майстерня Революційного Слова), в часи Другої Світової перебував в українському підпіллі на Галичині.

Взагалі, Іван Лозов'яга (справжнє прізвище письменника і політичного діяча) ніколи не був офіційно висунутим на здобуття премії, через раптову смерть, але певно що мав великі шанси її здобути за свої твори «Сад Гетсиманський» та «Тигролови», які викривали гнилу сутність і несправедливість радянських таборів. Та вийшло як вийшло, плани Об'єднання Демократичної Молоді в Чикаго на висунення Івана Багряного на Нобелівську премію вже назавжди залишаться нездійсненними.

Василь Стус

Справжній український національний герой. Митець та людина з високими моральними принципами і складним характером. Ми та наші нащадки завжди будемо ставити його в один ряд з Шевченко за його подвиг самопожертви, нескореність перед режимом та безкомпромісність.

Перебуваючи в жахливих умовах таборів Мордору, він наперекір долі пише в місцях страждань свої найсильніші тексти. Його вірші складні для розуміння з першого прочитання, він творив нові словоформи, виплескував весь свій досвід «в'язня сумління». 

Зрештою, Василь як і змальовані мною попередники, не займався лиш літературною творчістю. Член спілки дисидентів, учасник Української Гельсінської Групи. З підручників історії знаємо про його протест проти арештів культурної інтелігенції разом з Левком Лук'яненком та В'ячеславом Чорноволом на прем'єрному показі фільму «Тіні забутих предків».

Насправді, розмови про Нобелівську премію Стуса доволі необґрунтовані. Кожному українцю, який усвідомлює велич його генію, зрозуміло, що він заслуговував на міжнародне визнання. Думки про висунення кандидатури Василя Семеновича на Заході дійсно існували. Для цього треба було видати збірку його віршів у перекладі, потім пройти довгу бюрократичну процедуру подання.

Якби не смерть поета, є велика вірогідність, що це б вийшло, а найголовніше, радянський союз був би вимушеним випустити ув'язненого. На жаль, за різними версіями митець не дожив до свободи або через серцеву хворобу, або його було навмисно вбито. Версії існують різні та жодна з них не підтверджена, адже багато документів по справі Стуса досі зберігаються в росії під грифом «секретно».

Улас Самчук

Про нього кажуть «літописець 20 століття». Прикметно, що людину, яка оспівувала український народ, на Нобелівського лауреата висунув російськомовний часопис і еміграції «Современник». Та план не був реалізованим через недостатню популярність автора та відсутність перекладів іноземними мовами, а також через певні внутрішні суперечки у самому виданні.

Улас шукав місце для своєї нації в світовому контексті, намагався розгадати причину тяжких страждань українців. Торкався в своїх творах таких тем, про які боялися навіть вголос говорити. До прикладу, твір «Марія», що був написаний по гарячих слідах після Голодомору. Він майстерно досліджував наші травми і чесно викривав їх передумови. 

Коли читаєш його біографію, важко уявити, як можна було винести стільки болю, назначеного долею. Він народився, ріс та зрів під час війни, перебував в польській, мадярській, німецькій в'язницях, тричі нелегально перетнув кордон, був свідком повстань України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, двох Світових війн, перебував в концентраційних таборах.

Недарма Ольга Кобилянська казала, що «сильним духом суджено багато перенести». Улас Самчук точно мав стержень і був готовий вести своїм словом українську націю в майбутнє. 

Сергій Жадан

І от нарешті наше покоління українців зустрічає свого Нобелівського лауреата. Більшість з нас точно має власні спогади пов'язані з цим поетом. Ми пам'ятаємо перший прочитаний вірш його авторства і відчуття, які він на нас справив, пам'ятаємо першу придбану книгу до домашньої бібліотеки. А як забути концерт гурту «Жадан і собаки»?

А ще, схоже, ми нарешті маємо митця, що відомий широкому загалу, перекладений багатьма іноземними мовами та якому не довелося страждати заради права творити (любовні тортури оминемо). 

Сьогодні наша нація, наша суверенність і незалежність визнані всіма країнами світу, ми відчуваємо підтримку, розуміння і повагу. Саме цього року як ніколи потрібно вшанувати українське слово, підкреслити значущість української культури і показати її літературу, яка не стоїть осторонь від інших літератур світу, а гармонійно доповнює цей простір своїми сюжетами і головними героями.

Авторка: Олександра Галічєва