“Так ніхто не кохав”: українська поезія про кохання

Про кохання вже сказано чимало. Хтось вважає його найсвітлішим почуттям на світі, комусь воно приносить достатньо болі... Так що таке кохання? Це романтика, хімія, пристрасть, яка виникає між людьми? Чи це сплеск гормонів, до прикладу таких, як ендорфін і оксицитон? Кожен трактує кохання по-своєму і кожна відповідь правильна.

Чимало українських поетів наповнювали свої рядки романтичним сенсом. Вони буквально вивертали свою душу у цих віршах. Сьогодні ці романтичні оди побутують і надалі в українській культурі. У цьому матеріалі наша редакція поділиться підбіркою віршів про кохання від українських авторів. 

Юрій Іздрик

"коли повертається світ спиною

і знов поміж нами відстань і стіни

говори зі мною

говори зі мною

хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною

і вже розгораються перші битви

говори зі мною

говори зі мною

бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв

і прошу тебе тихо незграбно несміло:

говори зі мною

говори зі мною

і нехай твоє слово станеться тілом"

Недарма автор дав цьому віршу назву "Молитва". Вона сама все говорить за себе. У цій поезії варто заглибитись у кожне слово, аби до кінця зрозуміти зміст. Ліричний герой ніби благає про підтримку та любов. Байдуже, що було між ними раніше. Байдуже на усі суперечки. Коли все йде шкереберть, єдине чого він прагне, то це поспілкуватись з цією важливою людиною. Останні рядки "і нехай твоє слово станеться тілом" вказують на те, що герой вірить у реальність цієї розмови. 

Леся Українка

"Все, все покинуть, до тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя, мій згублений світе!

Стать над тобою і кликнуть до бою

Злую мару, що тебе забирає,

Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,

З нами хай щастя і горе вмирає."

Поетеса написала цей вірш, коли у неї виникли почуття до свого однодумця Сергія Мержинського. Вони познайомились у Ялті, де обидвоє лікувались від туберкульозу. Між ними зав'язалася дружба. Леся часто захоплено писала про нього в листах. Він неодноразово приїздив у гості до родини Косачів.

Хвороба досить швидко "з'їдала" чоловіка. Леся Українка дуже співпереживала Сергію, тож адресувала цей вірш йому. Авторка була готова розділити з ним свою долю, прагнула допомогти, хоч і сама наражалась на велику небезпеку. У цій поезії Лариса Косач вкотре підтвердила те, що вона сильна духом особистість, яка готова подолати усі труднощі та стати опорою для близької людини, попри власну хворобу.

Василь Симоненко

"Вона прийшла, непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?"

Кохання – важлива тема у поезії Василя Симоненка. Читаючи ці рядки, вони наповнюють теплом й безмежною радістю. Цей вірш, ніби описує перше кохання - несподіване, незнане, таємниче. Воно лякає, а водночас і манить своєю загадковістю. Ну і як ж не піти йому на зустріч?

Ліна Костенко

"Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним."

Творчий доробок Ліни Костенко наповнений ліричними віршами. "Очима ти сказав мені: люблю" є одним із них. Погляд – він може сказати більше, аніж тисяча слів. Ця поезія вкотре нагадує нам, що не потрібно нічого замовчувати. Варто говорити про свої почуття, навіть, якщо вони невзаємні. Сьогодні ми живемо у такій реальності, що не знаємо, що буде з нами завтра. Тож варто бути сміливим, аби потім ні про що не жалкувати. 

Авторка: Соломія Герун