«Коли наші прийдуть – Віддаси»: історія окупаційного щоденника Володимира Вакуленка
Володимир Вакуленко – український поет, прозаїк, громадський діяч, який з початку повномасштабного вторгнення перебував в окупації в селі Капитолівка, що знаходиться за 1 кілометр від Ізюма що на Харківщині, де і загинув від рук окупантів. Володимир отримав відзнаку «Срібний тризуб» до 20-ліття Незалежности України за літературні досягнення 2011 року, також є лауреатом багатьох літературних премії та кавалером ордену «За заслуги» ||| ступеня посмертно. В матеріалі розповідаємо більше про щоденник Володимира, який він вів під час окупації і закопав його за день до викрадення окупантами, в саду під вишнею.
1 липня 1972 року в селі Капитолівка, що на Харківщині народився Володимир Вакуленко. Писати почав ще в дитинстві, а з 2001 друкувався у різних областях України. До літературного доробку Володимира входить 13 книг, також різні проєкти. У рамках серії дитячих книг «Зірки на долонях» були створені та вийшли друком книги Вакуленка «Лелечині ключі», «Сонечкова сім'я», «Король вірусів Ковід», та інших авторів. Серія дитячих книг проєкту «Зірки на долонях» була упорядкована для дітей з важкими порушеннями зору за принципами універсального дизайну.
Письменник був учасником Революції гідности й під час сутички з «тітушками» 18 лютого 2014 року його поранили у Маріїнському парку. З грудня 2015 року по березень 2016 року Володимир був волонтером на базі Правого сектора.
Вакуленко останній раз був удома 24 березня 2022 року, в цей день по нього приїхали росіяни й викрали його. Напередодні 23 березня вдома у Володимира був проведений обшук, після чого його разом із сином відвезли на допит. Врешті, після трьох годин "розмов", що супроводжувалися застосуванням фізичної сили, чоловіків відпустили.
"Силоміць його забрали. Помістили у автомобіль з буквою Z. Останні слова, які сказав Володимир Вакуленко, були "Слава Україні", - розказував голова слідчого управління поліції Харківщини Сергій Болвінов виданню ВВС.
Володимир знав, що по нього прийдуть, тому після першого свого викрадення закопав щоденник, в якому робив нотатки під час окупації й наказав батьку: «коли наші прийдуть – віддаси».
Від батька Володимира Вакуленка письменниця Вікторія Амеліна дізналася про щоденник.
"Батько показав місце, де Володя при ньому закопував щоденник 23 березня і спробував сам його відкопати, проте не знайшов і дуже засмутився. Я не знала, як його втішити, крім як продовжити шукати. І, на щастя, я знайшла Володині записи", – розповіла Вікторія Амеліна у коментарі виданню ВВС.
Рукопис з окупації містить 36 сторінок, 23 березня Вакуленко загорнув щоденник у поліетилен і закопав його у саду.
Письменниця виданню BBC розказувала, що щоденник був скручений і загорнутий у прозорий пакет, весь чорний від землі після того, як вона наважилася розірвати пакет побачила, що папір виявився вологим. Після Вікторія передала щоденник до харківського літературного музею.
Щоденник потрапив до харківських музейників, ще до повідомлення про загибель Володимир Вакуленко, там його привели до ладу/
У щоденнику змальовано хронологію подій на Ізюмщині з лютого, коли місто перебувало під контролем української армії – до 21 березня, що стало датою останнього запису. Рідну Капитолівку письменника було окуповано російськими військами 7 березня 2022 року.
Після двох куль Володимира вивезли та кинули на узбіччя дороги. Тіло було знайдено 12 травня, опізнати його вже було неможливо. Після звільнення Ізюму від росіян, було виявлене масове поховання в Ізюмівському лісі, де як виявилось під номером 319 знаходилась могила Володимира Вакуленка, точна дата його загибелі не відома.
Нотатки у щоденнику українського письменника Володимира Вакуленка закінчуються словами, які показують його незламність духу і віру навіть під час окупації: «Усе буде Україна! Я вірю в перемогу!».
"Ці записи доволі хаотичні, зроблені чорним і червоним чорнилом, з великою кількістю закреслень. Але це дуже важливі записи, тому що він свідчить про те, що відбувалося в окупації, він свідчить про те, як росіяни бомбили Ізюм, про те, як, власне, люди в Капитолівці опинилися на межі голоду, фактично голодували. Він описує, наприклад, як він ділив хлібчик зі своїм сином, на п'ять частин."- розповіла Вікторія Амеліна "Польському радіо"
Доповнений віршами, щоденник Володимира опублікований видавництвом Vivat у співпраці з PEN Ukraine під назвою «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші».
Авторка: Яна Горак