«Чарівник слова» та найкращий романтик за версією Жадана: розповідаємо про Миколу Вінграновського

Микола Вінграновський – український письменник, сценарист та кінорежисер з Миколаївщини. Один з найвидатніших поетів другої половини 20 століття. Його поезія виокремлювалась яскравими образами, метафоричністю та лірикою. Найбільше Вінграновський славиться своїми поезіями про любов. Не дарма Сергій Жадан на одному з своїх поетичних вечорів сказав: «Я завжди хотів стати таким видатним романтиком як Микола Степанович Вінграновський».

То ж як прославився Микола Вінграновський і здобув визнання у світі?

Поет та кінорежисер народився 7 листопада 1936 року на Миколаївщині. Миколу Вінграновського відносять до епохи шістдесятників, хоча сам він не відносив себе до цього покоління, стверджуючи, що "немає шістдесятників, сімдесятників – є таланти, зрілі, освідчені люди, яких не можна загнати в перелік".

Займатися письменницькою діяльністю чоловік почав ще в студентські роки. Його перші вірші надрукували у «Літературній газеті», а вже у 1962 році вийшла його перша поетична збірка «Атомні прелюди», яка і принесла йому славу та активні обговорення критиків.

Писав, як прозові твори, так і поезію, провідними темами яких були кохання, мужність українського народу, любов до рідної землі та краса природи:

…В будинок твій я входжу, наче в сад,
І для тривог моїх, турбот моїх, досад
Мені дарує він красу землі і неба.

Я першим поглядом завжди дивлюсь на тебе,
Тобі присвячую я літ своїх світання,
Весну думок, весну свого кохання.

Літературні критики зазначали, що найкращі прозові твори Вінграновського – ті, у яких відтворено світ дитинства, співжиття людини, дитини і живої природи. Творчість письменника здобула визнання не лише в рідній Україні, а й закордоном. Його твори перекладені англійською, польською, італійською, іспанською, литовською, естонською, грузинською, чеською, словацькою, румунською та португальською мовами. Творчість письменника також відзначили численними державними нагородами.

Вагомий внесок він зробив і в дитячу літературу – з його пера побачили світ низка творів для дітей. Про писемну творчість Вінграновського свого часу влучно висловився Василь Герасим'юк: «Про його вірші варто казати не «текст», а «твір». Бо це насправді твір, твориво «цілої» людини: це й емоції, і рефлексія, і пластична робота…».

Друзі, знайомі та колеги називали Миколу Вінграновського по-різному та дуже по-цікавому: "Чарівник слова", "Маршал Вінграновський", "Степовий наш Гайявата", "Лиманський Гайявата", "Лицар духу краси", "Степовий Сварог", "Вінгран", "Зітканий з любов'ю" тощо.

Окрім письменницької діяльності Микола Вінграновський займався також кіномистецтвом. Розвинути акторський талант йому допоміг Олександр Довженко, який помітив талант Вінграновського та відібрав його до власного класу в тодішній Всесоюзний державний інститут кінематографії. Ще навчаючись, Микола зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум'яних літ», режисером а автором якого був Довженко. За найкращу найкраще виконання чоловічої ролі Микола Вінграновський отримав золоту медаль кінофестивалю в Лос-Анджелесі. У доробку Вінграновського навіть є ряд віршів, які він присвятив своєму вчителю та наставнику, Олександру Довженку.

Після закінчення навчання Микола працював режисером на Київській кіностудії художніх фільмів імені Довженка. Вінграновський є також постановником художніх і документальних фільмів, які зняли на київській кіностудії. Серед його робіт «Ескадра повертає на Захід», «Берег надії», «Тихі береги», Голубі сестри людей», «Слово про Андрія Малишка», «Щоденник О. Довженка», «Чигирин – столиця гетьмана Богдана Хмельницького», «Гетьман Сагайдачний» та багато інших. Загалом, як актор, режисер та сценарист, він створив близько 20 стрічок.

Микола Вінграновський помер 26 травня 2004 року, залишивши по собі глибокий слід у культурному житті нашої держави. Експресивний, пристрасний, сильний духом та словом – таким запам'ятали його друзі та колеги-митці.

Народе мій! Поки ще небо
Лягає на ніч у Дніпро —
Я на сторожі коло тебе
Поставлю атом і добро;

І стану сам біля колиски
Твого буття, що ти — це ти,
І твого слова кращі зблиски
Пошлю у Всесвіту світи.

Авторка: Валерія Фургалець